Хламідіоз — інфекційна хвороба, що спричиняється хламідіями й передається статевим шляхом. Крім того, можливий контактно-побутовий шлях зараження та через загальні засоби гігієни. Також можуть бути інфіковані діти, проходячи через родові шляхи матері, хворої на хламідіоз. Хламідіоз здатний призвести до таких ускладнень, як хронічний простатит у чоловіків, запальні захворювання органів малого таза у жінок й до інших негативних наслідків. Крім цього, наявність хламідіозу часто призводить до передчасного закінчення вагітності.
За даними дослідників і ВООЗ, щорічно на урогенітальний хламідіоз хворіє приблизно 100 млн осіб, а кількість усіх інфікованих у світі сягає 1 млрд. Водночас широкого поширення набули безсимптомні й атипові форми захворювання. Тому вибір ефективного аналізу на хламідіоз є одним з актуальних питань у сучасній венерології.
Методи лабораторної діагностики хламідіозу: їхні особливості та ефективність
Діагностика хламідіозу вважається досить складною. Слід зазначити, що для дослідження в основному беруть не мазок, а зішкріб (клітини хворого органу). Також для аналізу використовується кров, сеча і сперма. Точність вибраного аналізу варіюється від 15% до 100% залежно від методу, що використовується. Наразі для виявлення Chlamydia trachomatis застосовується шість основних тестів: мазок (зішкріб), РІФ, аналіз ПЛР на хламідії, посів на хламідії, ІФА й тест-смужки.
Методи лабораторної діагностики хламідіозу
Мікроскопічний аналіз
Це вид лабораторного дослідження, який полягає у взятті загального мазка: у жінок — з шийки матки, піхви та зовнішнього отвору сечовипускного каналу, у чоловіків — з уретри.
Перевага аналізу — невисока вартість. Але ймовірність виявлення хламідій таким способом становить усього 15%. Через це деякі дерматовенерологи не рекомендують мікроскопічний метод діагностики для встановлення діагнозу «хламідіоз».
хламідії
Тест-смужки
Перевагами є швидкість і низька вартість, проте точність не перевищує 20%.
Реакція імунної флюоресценції (РІФ)
Матеріал для дослідження беруть з цервікального каналу або уретри, після чого аналізують під флюоресцентним мікроскопом.
Точність тесту РІФ становить до 50%. Для виявлення інфекції за допомогою цієї методики необхідно, щоб аналізованого матеріалу було багато, а захворювання перебувало в активній фазі. Також можливі хибнопозитивні результати. Тому такий тип діагностики, як реакція імунної флюоресценції, не рекомендують використовувати з метою пошуку Chlamydia trachomatis.
Імуноферментний аналіз (ІФА)
Аналіз крові, який визначає антитіла до хламідій: IgM, IgA, IgG. Перевага методу — він не тільки виявляє інфекцію, але й повідомляє, у якій стадії перебуває хвороба — гострій чи хронічній.
Антитіла IgM свідчать про гостру стадію (зазвичай з’являються через п’ять днів після зараження). Протягом перших 10 днів після появи хламідій у крові виявляються IgA. У цей період або через 2-3 тижні можна визначити антитіла IgG. При хронічному перебігу хвороби в крові залишаються антитіла IgG та IgA.
Недолік ІФА-аналізу на хламідіоз — низька чутливість. За даними різних дослідників, вона становить до 78%. Підвищення точності тесту (понад 90%) можливе лише в разі високого вмісту антигену в досліджуваному матеріалі. Водночас низький вміст антигену й різко знижує чутливість методу (точність тесту становить менш ніж 60%).
Посів на хламідії
Метод виділення Chlamydia trachomatis на культурі клітин. Основна перевага — висока точність (виявлення хламідій у 75-90% випадків) і можливість одразу визначити, до яких антибіотиків чутлива інфекція.
Проте посів не дає змогу встановити діагноз приблизно у 20-25% жінок з хламідійними цервіцитами та у 10-15% чоловіків з хламідійною інфекцією уретри. Також недоліками аналізу є висока ціна, трудомісткість і тривале очікування результату (зазвичай 3-7 днів).
Раніше посів вважався «золотим стандартом» у виявленні хламідіозу. Сьогодні ж культуральний метод рекомендується поєднувати з методами ДНК-діагностики, підтверджуючи негативний результат посіву за допомогою ПЛР-тесту на хламідії.
Метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР)
Метод ґрунтується на виявленні специфічних для Chlamydia trachomatis послідовностей ДНК або рибосомальної РНК. В останні роки успішно застосовується ПЛР у режимі реального часу (ПЛР-РВ, Real-Time PCR).
Основна перевага генної діагностики — висока точність аналізів. Чутливість тесту, за різними даними, сягає приблизно 92%, а специфічність — 95%. Водночас для аналізу необхідно зовсім небагато матеріалу, а результат готовий уже через 1-2 дні. Хибнопозитивні результати можливі лише в разі порушення процесу забору, транспортування й обробки матеріалу, а також неправильного проведення самого аналізу.
Матеріал для тесту ПЛР на хламідії — кров або мазок. Метод полімеразної ланцюгової реакції дозволяє визначати збудника хвороби незалежно від локалізації інфекційного процесу і виявляти патоген у період серологічного вікна — коли вже відбулося зараження, але антитіла ще не виробилися.
Однак важливо врахувати, що негативний результат у жінки з безпліддям не завжди говорить про відсутність інфекції. Тому для діагностики хламідіозу в жінок репродуктивного віку рекомендується застосування відразу двох незалежних діагностичних методів. Наприклад, ПЛР та ІФА або ПЛР і посіву. Такий підхід називають «подвійним золотим стандартом». Водночас підтвердження позитивного результату, отриманого цим методом, не потрібне. Методика рекомендована як найкраща в діагностиці хламідіозу.