Ми ще не встигли остаточно побороти COVID-19 та відійти від його наслідків, а світом вже шириться нова хвороба. Наскільки страшна мавпяча віспа та чи чекає на людство нова пандемія – намагаємося проаналізувати та розібратися у статті.

Звісно, перше питання, на яке ми б хотіли почути відповідь, нова пандемія – буде чи не буде? Те, що ВООЗ не оголошує спалах хвороби надзвичайною ситуацією, вже вселяє оптимізм.

“Наразі подія не є надзвичайною ситуацією в галузі охорони здоров’я, що має міжнародне значення, що є найвищим рівнем попередження, який ВООЗ може видати” – дослівно.

Також втішають слова Джонатана Болла, професора молекулярної вірусології Ноттінгемського університету:

Та вірус існує, і йому притаманні супутні наслідки та небезпеки. Тому нижче трохи деталей про дане захворювання.

Характеристика вірусу

Мавпяча віспа – це рідкісне інфекційне захворювання, яке викликає ДНК-вірус з роду Ортопоксвірусів (Orthopoxvirus). Його найближчий і найвідоміший родич — вірус натуральної віспи, який вважається переможеним у всьому світі: останній підтверджений спалах інфекції був у 1978 році, а в 1980 році ВООЗ офіційно оголосила про повне викорінення захворювання.

Мавпячу віспу вперше виявили 1958 року в лабораторних мавп — цим зумовлена офіційна назва вірусу — Monkeypox virus. Перший підтверджений випадок зараження людини віспою мавп був зареєстрований у 1970 році в Демократичній Республіці Конго, і з того часу захворювання регулярно діагностували у мешканців Центральної та Західної Африки. У 2017 році в Нігерії почався спалах інфекції, який триває досі.

Хворобу також виявляли за межами Африки: у 2003 році в США 70 людей захворіли на віспу мавп, імовірно, через контакт із зараженими гризунами. Також раніше хворобу виявляли в Ізраїлі у 2018 році, у Великій Британії у 2018, 2019 та 2021 роках, у Сінгапурі у 2019 та у США у 2021 році.

Початок та розповсюдження

7 травня 2022 року інфекцію мавпячої віспи було підтверджено у жителя Великобританії, який повернувся з Нігерії — ендемічного за цим захворюванням регіону. Чоловіка було ізольовано та надано необхідну медичну допомогу. Однак 14 травня у Великій Британії виявили ще 2 випадки захворювання, ніяк не пов’язаних з першим пацієнтом, а 16 травня було виявлено ще 4 хворих, які не контактували з трьома попередніми зараженими. За даними UKHSA (UK Health Security Agency) станом на 23 травня у Великій Британії 71 пацієнт із підтвердженим діагнозом віспи мавп.

Інфекція почала поширюватися в інших неендемічних країнах: Австралії, Бельгії, Франції, Німеччині, Італії, Нідерландах, Португалії, Іспанії, Швеції, Великій Британії, США, Швейцарії, Ізраїлі, Канаді, ОАЕ, Чехії, Словенії, Австрії, Данії, на Канарських островах. Раніше поодинокі випадки мавпячої віспи за межами Африки були пов’язані здебільшого з мандрівниками, які повернулися з ендемічних країн, проте зараз випадки мавпячої віспи почали виявляти у людей, які не відвідували ендемічні райони перед зараженням. «Підоглядні» пацієнти, відповідно до термінології ВООЗ, — це люди з гострою лихоманкою або одним із характерних симптомів, які не можна пояснити іншими патологіями.

На даний момент заражених у країнах поза Африкою вже більше, ніж було за весь час з моменту виявлення вірусу. На сьогоднішній день випадки захворювання зафіксовано вже у 44 країнах. За даними сайту Global health, на початок липня кількість підтверджених захворювань мавпою віспою перевищила 6000 випадків.

Початок та розповсюдження

Симптоми та способи передачі

Мавпяча віспа – зооноз, тобто найчастіше передається людям від заражених диких тварин, наприклад, гризунів, при прямому контакті з кров’ю та біологічними рідинами, укусах або вживанні погано обробленого м’яса. Передача від людини до людини можлива через мокроту повітряно-краплинним шляхом, через біологічні рідини, предмети побуту, якими користується заражений, але для інфікування необхідний тривалий контакт з хворим.

Частинка вірусу мавпячої віспи

Вірус може потрапити до організму через слизові оболонки, органи дихання і навіть невеликі ранки на шкірі. У групі ризику інфікування — медичні працівники, які контактували з хворими без засобів індивідуального захисту, та люди, які проживають із зараженими. За заявою ВООЗ, досі неясно, чи передається мавпяча віспа статевим шляхом.

Якщо порівнювати “класичну” віспу, що свого часу спричинила страшну пандемію, і мавпячу, то остання протікає значно легше. І хоча клінічна картина не така страшна в порівнянні, все ж хвороба теж небезпечна і неприємна.

Характерним симптомом мавпячої віспи є збільшення лімфовузлів, причому іноді це відбувається до початку клінічних проявів.

Загальні симптоми мавпячої віспи:

головний біль;
біль у м’язах та спині;
збільшення лімфатичних вузлів;
лихоманка та озноб;
надмірна втомлюваність.

Після лихоманки з’являється висип на обличчі та руках, що поширюється по всьому тілу та перетворюється на вузлики. Наприкінці захворювання вузлики формуються в струпи та відпадають, залишаючи сліди на тілі.

інкубаційний період: 7- 14 днів;
тривалість захворювання 2 – 4 тижні;
статистика смертності: 1 з 10 випадків.

Тяжкість симптомів залежить від віку, хронічних захворювань інфікованого та штаму вірусу — західноафриканський підвид, що поширився Європою та США, переноситься легше, ніж штам Конго (центральноафриканський). Вірус особливо небезпечний для дітей, вагітних жінок і людей зі зниженим імунітетом (наприклад, які приймають препарати для імуносупресії або страждають на імунодефіцит).

Лікування та профілактика

На даний час більшість пацієнтів не потребують шпиталізації. З приводу лікування та вакцинації, в кожній країні вирішують це питання по-своєму. Загалом допомагають противірусні препарати та профілактика.

Центри із контролю та профілактики хвороб США рекомендують такі основні профілактичні заходи:

не контактувати з тваринами, що можуть бути хворими;
не контактувати з інфікованими пацієнтами;
дезінфікувати руки після контакту з інфікованими тваринами або людьми;
використовувати засоби індивідуального захисту під час догляду за хворим.

Якщо хвороба протікає важко, в цьому випадку можна застосовувати вакцини, що використовувалися в боротьбі з натуральною віспою.Також існують новіші вакцини, що створюються спеціально для лікування мавпячої віспи.

Одна з вакцин виготовлена компанією Bavarian Nordic (BAVA.CO) із Данії. Препарат схвалено у США для лікування натуральної віспи та мавпячої. У Європі його схвалено лише для лікування віспи. Вакцина має побічні ефекти: біль та набряк у місці ін’єкції, головний біль, втомлюваність. Друга вакцина має назву ACAM2000. Вона схвалена у США, але не схвалена у ЄС.

Діагностика

Найефективніший метод діагностики віспи мавп – ПЛР. Для аналізу беруть зразки ураженої висипаннями шкіри – рідина з бульбашок, скоринки і так далі. Аналізи крові методом ПЛР використовуються рідко: тривалість вірусемії – знаходження інфекційних частинок у крові хворого – надто мала, і результат може бути хибним. Для правильної інтерпретації результатів медичним працівникам також необхідна інформація про дату появи лихоманки, висипки, збирання зразків та поточну стадію висипань.

Кілька наукових фактів про вірус мавпячої віспи