Резус-фактор та резус-приналежність

Резус-фактор (Rhesus, Rh, Rho) – це білок-антиген, який локалізується на зовнішній оболонці еритроцитів. Наявність чи відсутність цього білка на поверхні еритроцитів є індивідуальною особливістю, а не патологією. Його наявність чи відсутність ніяк не впливає на якість крові, але обов’язково враховується при вагітності чи переливанні крові.

Резус-фактор

Система резус-фактор

Система резус-фактора складається з груп крові, що визначаються 59 антигенами. На сьогодні це одна з найскладніших систем груп крові, яка представлена ​​більш ніж 200 алелями та кодується генами RHD та RHCE. Найбільше практичне значення для медицини мають антигени D, C, c, E, e, які мають підвищені імуногенні властивості. Загальновживані терміни “резус-позитивний” і “резус-негативний” відносяться виключно до наявності або відсутності антигену Rh(D), що має найбільшу імуногенність. Крім своєї ролі у переливанні крові, групи крові системи резус-фактора, зокрема антиген Rh(D), є важливим чинником гемолітичної жовтяниці новонароджених або еритробластозу плода. Для запобігання цим захворюванням ключовим фактором є профілактика резус-конфлікту, що може виникнути при вагітності у пар з резус-негативною матір’ю та резус-позитивним батьком (Табл.1)

Резус-конфлікт при вагітності

Таблиця 1. Резус-конфлікт при вагітності

Таблиця 1. Резус-конфлікт при вагітності

Rh(D) є структурним білком мембрани еритроцита, його наявність чи відсутність є спадковою. Успадкований генотип складається з материнського та батьківського гаплотипів. Гаплотипом визначається наявність антигенної детермінати (D) або відсутність такої (d). Домінуючою є присутність детермінантів. До складу антигену входить 36 структурних одиниць -епітопів.

З розвитком молекулярної генетики та розшифровкою геному людини стало відомо, що структура антигену D кодується геном RHD. За відсутності або пошкодження гена антиген не утворюється, а за наявності гена антиген може як утворюватися різною мірою, так і не утворюватися. Утворення антигену та його властивості залежать, у свою чергу, від гена RHAG, що продукує Rh-асоційований глікопротеїн, який регулює експресію гену RHD та RHCE. RHCE кодує структуру антигенів С, Е, с, е. Гени RHD і RHAG дуже подібні між собою за нуклеотидною послідовністю і розташовані в сусідніх локусах, частково перекриваючись. З генами та антигенами резус-фактора також асоційовано CD47, глікофорин, системи груп крові LW і Fy.

Визначення резус-приналежності Rh(D) важливо для безпеки людей, які є потенційними реципієнтами, для жінок, які планують вагітність або вже очікують на дитину. Rh(D) активно стимулює утворення антитіл, які раніше були в організмі.

Читайте також:Визначення групи крові та резус-фактора

Резус-фактор, як зазначалося вище, є важливим чинником виникнення гемолітичної хвороби новонароджених та резус-конфлікту між матір’ю та плодом внаслідок того, що імунна система організму матері починає виробляти антитіла проти власної дитини (у разі коли еритроцити резус-позитивного плоду надходять у кров плоду резус-негативної матері). При кожному переливанні крові від людини до людини обов’язково враховують сумісність за двома системами (АВО та RhD), оскільки у разі переливання людині іншої (несумісної) групи крові відбувається аглютинація (склеювання) та гемоліз (руйнування) еритроцитів, що може призвести до смерті.

Резус-несумісність

Понад 90% ускладнень при переливанні крові пов’язані з резус-несумісністю донора та реципієнта за антигеном Rh(D). При оцінці резус-приналежності донорів резус-позитивними вважають усіх осіб, еритроцити яких містять антигени D, С і Е. Резус-негативними називають донорів, еритроцити яких не містять жодного з цих антигенів. Така оцінка резус-приналежності дозволяє уникнути можливої ​​сенсибілізації (підвищеної чутливості) реципієнта до будь-якого з цих антигенів, які мають високу імуногенну активність.

У європейців частота резус-позитивних осіб становить 85%, резус-негативних – 15%. У представників монголоїдної раси кількість резус-негативних осіб становить близько 1%.

При вливанні крові з негативним резусом резус-позитивним реципієнтам імунна система починає виробляти захисні антитіла, що руйнують еритроцити. Повторне вливання резус-позитивної крові провокує тяжкі наслідки.

Аналогічним чином реагує організм жінки, що має негативний резус і виношує дитину з резус-позитивною кров’ю. Як правило, у процесі вагітності кров матері та дитини не поєднуються. Однак, при повторних вагітностях, патології проникності плаценти, реакції після переливання крові з позитивним резусом імунна система матері починає виробляти антигени до еритроцитів дитини. 

Резус-несумісність

Це може спричинити передчасні пологи чи постійні зриви вагітності, призвести до розвитку внутрішньоутробної гемолітичної хвороби плода чи новонародженого. Причиною її виникнення є імунологічний конфлікт між матір’ю та дитиною, викликаний несумісністю еритроцитарних антигенів, які потрапляють через плаценту в кров плоду, що викликають утворення антиеритроцитарних антитіл, які руйнують еритроцити крові дитини (резус-конфлікт матері та дитини).

Найчастіше несумісність спостерігається за D-резусом (іноді і С, Е, с, d, e) або за антигенами системи АВ0. Вагітні з позитивним резусом подібних проблем не мають.

Визначення резус-приналежності

Для нормального перебігу вагітності резус-негативної жінки або під час підготовки до неї важливо правильно визначити її резус-приналежність. Вчасний Rh-імуноглобулін зведе до мінімуму ймовірність виникнення гемолітичної хвороби.

Визначення резус-приналежності дитини, яка перебуває в утробі, здійснюється генеалогічним чи генетичним методом. Але щодо резус-фактора можуть виникнути проблеми. Якщо антигенні резус-частинки виробляють достатньо антигенних детермінант, що містять усі епітопи, то визначити резус крові не буде складно – він буде однозначно позитивним. Відсоток європейців, у яких виникають труднощі з визначенням резусу, невеликий – лише близько 1%. Цьому може сприяти:

  • Зниження в 3-10 разів кількості антигенних детермінантів з неушкодженою структурою. Це говорить про слабкість антигену (D weak). Вираженість реакції аглютинації відрізняється в кожному конкретному випадку;
  • Змінено структуру антигенних детермінантів без зменшення їх кількості. Такий антиген позначається як D partial, неповний, частковий або варіантний і характеризується відсутністю на детермінантах до 5 епітопів. З 10 виявлених видів відхилень, знайдених у процесі дослідження, найчастішим є DVI – серед європейців він зустрічається у 0,1% людей.

Для азіатів типовий антиген D el зустрічається у 30%. Його характеризує низька експресія на поверхні еритроцитів. Стандартні методи визначають його як резус-негативний.

Відмінності цих відхилень є важливими при визначенні резуса потенційного реципієнта і для жінок репродуктивного віку.

При дослідженні крові на резус-приналежність важливо пам’ятати, що тестування та тлумачення результатів для реципієнта та донора є різними.