Вірус пташиного грипу: діагностика, інкубаційний період, вакцинація

Вірус пташиного грипу: діагностика, інкубаційний період, вакцинація

Пташиний грип — це гостре вірусне інфекційне захворювання серед домашніх і диких птахів, яке також може передаватися людині. Характеризується ураженням дихальних шляхів, лихоманкою та високою смертністю — до 100% залежно від штаму вірусу. Унаслідок високовірулентних штамів грип птахів відносять до найнебезпечніших хвороб.

Збудник пташиного грипу

Збудником є ​​РНК-вірус грипу типу А (Influenza virus A) із сімейства Orthomyxoviridae. На сьогодні відомо про 9 варіантів структури нейрамінідази та про 16 — гемаглютиніну вірусу грипу типу А. Це вірусні поверхневі білки, за допомогою яких вірус приєднується та потрапляє всередину клітини. Їхня комбінація (HA1-16 і NA1-9) визначає підтип вірусу. Найпатогеннішим варіантом вважається вірус H5N1.

Вірус пташиного грипу більш стійкий у навколишньому середовищі, ніж вірус грипу людини. Він добре переносить низькі температури й висушування, але швидко гине під впливом дезінфекційних засобів.

Уперше грип H5N1 був діагностований у Гонконзі у 1997 році. Потім він знову з’явився у 2003 та 2004 роках і поширився з Азії в Європу та Африку, спричинивши кілька сотень випадків захворювання та смерті, а також знищення сотень мільйонів домашньої птиці. Через небезпечний пандемічний потенціал такий високопатогенний грип перебуває під пильним наглядом науковців та влади різних країн (з огляду на смертоносний характер H5N1 і якщо мутація допоможе йому передаватися від людини до людини, грип птахів переросте у всесвітню пандемію).

Наразі продовжують циркулювати різні штами: H5N1, H5N2, H5N8, H7N8 та інші. Отже, спалахи пташиного грипу є глобальною проблемою для суспільної охорони здоров’я.

Як передається пташиний грип

Поширенню вірусу можуть сприяти кілька чинників: глобалізація й міжнародна торгівля; розведення та продаж живої птиці; дикі птахи та їхня міграція.

Серед птахів вірус передається повітряно-крапельним шляхом і через фекалії інфікованих особин, а також через заражений корм та воду. Через стійку природу вірусу грипу типу А, зокрема здатність виживати протягом тривалого часу при низьких температурах, він може переноситися на сільськогосподарське обладнання та легко поширюватися від ферми до ферми. Захворюваність має сезонний характер. Найвищий рівень інфікування спостерігається у молодих птахів восени.

Люди, що перебувають у тісному контакті з інфікованими птахами (особливо з перелітними та/або водоплавними — дикі качки, гуси) на птахофабриці, птахівничому комплексі, особистому подвір’ї, теж мають ризик зараження пташиним грипом. Основний шлях передачі — від фекалій через предмети й брудні руки. Водночас немає жодних доказів того, що вживання птиці чи яєць, придатних для їди, може передати вірус грипу птахів людям.

Інкубаційний період, ознаки пташиного грипу, діагностика

Захворювання відрізняється високою контагіозністю. Інкубаційний період триває від 20-30 годин до двох діб. У домашніх птахів хвороба проявляється появою пригніченого стану, сильною спрагою та різким зниженням яйценосності. Пір’я скуйовджене, кури стоять із заплющеними очима й опущеною головою, дихання прискорене та хрипле. Температура підіймається до 43-44 °C. Також серед можливих ознак пташиного грипу у курей та інших свійської птиці — судоми, зміна кольору фекалій, діарея, невроз.

У людей грип птахів протікає в легкій або тяжкій формі. В останньому випадку може розвинутися пневмонія, септичний шок, які здатні стати причиною смерті. Інкубаційний період пташиного грипу в людини триває 2-3 дні, іноді — до 7 днів. Хвороба характеризується гострим перебігом: підвищенням температури тіла до 39 °C, а також суглобовими, м’язовими й головними болями. Потім з’являється біль у горлі, кашель з мокротою, риніт.

Якщо вражений шлунково-кишковий тракт, з’являється біль у животі, блювота, діарея. У деяких випадках можливий розвиток енцефаліту, порушення свідомості, а також ураження нирок і печінки. Фактори ризику появи ускладнень: наявність хронічних захворювань (наприклад цукрового діабету), вік (літні люди й діти до п’яти років), несвоєчасне звернення по медичну допомогу.

Діагноз «пташиний грип» ставиться на основі клінічних симптомів й аналізів. В останньому випадку вірус виділяють зі свіжого патматеріалу та парних сироваток крові в різні стадії хвороби та ідентифікують у серологічних реакціях.

Вакцинація від пташиного грипу

Для зниження вірусного навантаження у сприйнятливих популяцій домашніх птахів дуже важливо проводити регулярний моніторинг і боротьбу з пташиним грипом. Один зі способів захисту від вірусу — своєчасна вакцинація. Вибрана вакцина повинна відповідати стандартам якості Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ).

Вакцинація курей від пташиного грипу може бути як звичайною регулярною процедурою в ендемічній зоні, так і екстреним заходом у період спалаху грипу. Її необхідно проводити в обмежений проміжок часу, коли неможливо застосувати політику вибракування хворих тварин (наприклад, якщо захворювання широко поширилося або інфекцію важко виявити). Водночас будь-яке рішення про вакцинацію має включати стратегію виходу, тобто умови, які важливо виконати для припинення вакцинації.

Вакцинацію не можна вважати єдиним розв’язанням проблеми боротьби з пташиним грипом. Її завжди варто доповнювати системою моніторингу, дотриманням суворої біобезпеки та депопуляції. Інакше існує ймовірність того, що вірус стане ендемічним серед вакцинованих домашніх птахів.

Людина також потребує своєчасної вакцинації від вірусу пташиного грипу. Наразі вчені різних країн працюють над створенням вакцини від найбільш патогенних варіантів вірусу грипу типу А.