Згідно з даними Міжнародної служби оцінки застосування агробіотехнологій (ISAAA), починаючи з 1996 року, світові посівні площі, відведені під генетично модифіковані культури, збільшилися більш ніж у 100 разів і досягли 190,4 млн га у 2019 році.

У зв’язку з безперервним збільшенням кількості генетично модифікованої продукції постає гостра потреба в її ідентифікації та визначенні якості й безпеки шляхом виконання аналізу на ГМО.

Читайте також: Норми вмісту ГМО. Законодавство про ГМО в Україні

Що таке ГМО

Щоб отримати організм з необхідними якостями або поліпшити його первинні властивості, використовується генна інженерія. Сутність методики полягає у введенні в клітини чужорідних або власних змінених генів, що призводить до появи ГМО (генетично модифікованих організмів) і продуктів, створених з ГМД (генетично модифікованих джерел).

Інакше кажучи, генетично модифікований організм — це такий організм, чия ДНК була змінена за допомогою генної інженерії (такі зміни неможливо отримати в природному середовищі).

У країнах ЄС, Україні та інших країнах діє нормативна база, призначена для здійснення контролю над поширенням ГМО. Вона включає моніторинг продукції на виявлення генетично модифікованих джерел. З цією метою застосовуються спеціальні методики визначення ГМО.

Вищевказані дії спрямовані на те, щоб не допустити вживання генетично модифікованих організмів, які не внесені до реєстру і яких немає в списку дозволених. А також, щоб надати споживачеві можливість вибору завдяки інформуванню про склад продукту.

Для визначення ГМО в харчових продуктах може бути використаний метод ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції).

Читайте також: ПЛР-дослідження: типові помилки та як їх уникнути

Визначення ГМО методом ПЛР

Метод полімеразної ланцюгової реакції дає можливість проводити два види досліджень:

Якісне визначення відсутності або наявності ГМД у харчових продуктах
Кількісна оцінка вмісту ГМО у зразку, наданому для дослідження

Кількісна оцінка методом полімеразної ланцюгової реакції полягає у визначенні співвідношення кількості ДНК певної лінії (сорту, штаму) ГМО до кількості ДНК організму даного виду. Наприклад, виявлення відсотка генетично модифікованої пшениці в борошні, яке складається з декількох сортів пшениці.

Визначення ГМО в харчових продуктах методом ПЛР, на відміну від, наприклад, ІФА та хімічного аналізу, дозволяє виявити безпосередньо рекомбінантну ДНК. Метод відрізняється високою чутливістю, завдяки чому визначити рекомбінантну ДНК можна навіть за дуже низьких концентрацій. Якщо порівнювати всі три вищевказані методи, то ПЛР-тест помітно виграє за універсальністю, специфічністю й доступністю (див. таблицю нижче).

Порівняння ПЛР з іншими методиками визначення ГМО в харчових продуктах

Використання спеціальних тест-систем й обладнання для визначення ГМО в харчових продуктах ПЛР-методом дає можливість зменшити трудомісткість та час аналізу.Порівняння ПЛР з іншими методиками визначення ГМО в харчових продуктах

Таким чином, метод ПЛР посідає позицію лідера серед сучасних технологій дослідження харчових продуктів на наявність або відсутність генетично модифікованих джерел.