Вірус Епштейна-Барр (EBV) – це герпесвірус четвертого типу, який широко поширений та може протікати безсимптомно, залишаючись в організмі людини на все життя. За даними ВОЗ, збудник зберігається в крові у 75-90% населення (як дорослих, так і дітей).
EBV є головним фактором ризику для розвитку інфекційного мононуклеозу (ІМ). Також він пов’язаний з підвищеним ризиком карциноми носоглотки та карциноми шлунка у деяких пацієнтів та розвитком різних видів лімфом, таких як: лімфома Ходжкіна, В-клітинна лімфома, Т-клітинна лімфома. Основними клітинами-господарями EBV у людини є B-лімфоцити, T-лімфоцити, NK-клітини, епітеліальні клітини та міоцити.
Мішенями Епштейна-Барр є B-клітини, які вірус використовує для реплікації свого геному, змушуючи диференціюватися у В-клітини пам’яті. Останні в свою чергу можуть рухатися по системі кровообігу або ж залишатися латентними, поки не спровокується їх повторна активація.
Відмінності між EBV та вірусом простого герпесу або цитомегаловірусу полягають в тому, що EBV може перетворювати В-клітини, не спричиняючи їх дегенеративних змін.
Вірус Епштейна-Барр: симптоми
Вірус Епштейна-Барр має властивість вражати певні клітини. Тропність вірусу проявляється до:
- клітин лімфоретикулярної системи, що проявляється в аденопатії та збільшенні печінки та селезінки;
- клітин імунної системи, що спричиняє зниження імунітету та опірності організму до різних видів інфекцій;
- епітеліальних клітин верхніх дихальних шляхів та травного тракту, як наслідок: кашель, задишка, діарейний синдром.
EBV має загальні симптоми, що схожі зі звичайною вірусною інфекцією, а також може мати специфічні додаткові прояви. Інфекційний мононуклеоз – захворювання, яке спричиняється даним вірусом.
Серед загальних симптомів можна виділити: підвищення температури тіла, фарингіт, аденопатію (збільшення лімфатичних вузлів), втомлюваність та наявність атипових лімфоцитів. Часто ці симптоми супроводжуються загальною слабкістю та головним болем.
Лімфатичні вузли зазвичай уражаються симетрично, частіше це стосується задніх шийних та задніх вушних вузлів. Лімфаденопатія досягає свого піку у перший тиждень хвороби, а потім поступово зменшується протягом двох-трьох тижнів.
Ускладнення, що можуть бути спровоковані вірусом:
- отит;
- дихальна недостатність;
- гепатит;
- гемолотична анемія;
- малігнізації пухлин;
- панкреатит.
Інші симптоми захворювань, що викликані вірусом Епштейн-Барра, можуть виникати в деяких пацієнтів: висип, спленомегалія та розрив селезінки, неврологічні синдроми. Рідкісними ускладненнями при інфекційному мононуклеозі є перитонзилярний абсцес (гнійне утворення в області мигдаликів) або оклюзія дихальних шляхів.
Інкубаційний період може тривати 2-60 днів.
До хвороб, що можуть бути спричинені вірусом Епштейна-Барр, відносять:
- Інфекційний мононуклеоз. Найчастіше проявляється у дітей, але може виникнути в будь-якому віці.
- Лімфогранулематоз або хвороба Ходжкіна.
- Герпетичні висипи через ослаблений імунітет.
- Захворювання селезінки та печінки.
Як передається вірус Епштейна-Барр?
Дану хворобу ще називають “хворобою поцілунків”, адже основним біоматеріалом, через який відбувається передача вірусу від інфікованої до здорової людини, є слина.
Та це не єдиний спосіб зараження. Вірус Епштейна-Барр передається:
- побутовим шляхом;
- повітряно-крапельним;
- трансплацентарно;
- через інтимний контакт.
Хвороба має дві стадії: гостру (інфекційний мононуклеоз) або хронічну. По тяжкості перебігу можна виділити легку, середню та тяжку форми. Частіше захворювання має хронічний характер: з загостреннями та ремісіями.
Вірус Епштейна-Барр у дитини
Найбільш поширеним шляхом передачі віруса Епштейна-Барр серед дітей є саме контакт зі слиною та спільні іграшки, на яких залишилися слинові частинки інфікованої особи. Якщо діти, що інфіковані EBV, використовують спільні іграшки, то це може сприяти передачі вірусу, особливо якщо інфікована дитина має активні симптоми: кашляє чи чхає на іграшки.
Таким чином, важливо пам’ятати про гігієнічні заходи та правила безпеки, особливо в дитячих садках та на громадських майданчиках, де діти можуть мати контакт з іншими дітьми й спільно використовувати предмети. Постійне миття рук може допомогти зменшити ризик зараження EBV та іншими вірусними інфекціями.
Серед найпоширеніших симпотомів, що проявляються у дітей, є збільшення лімфатичних вузлів та симтопи ГРВІ: кашель, біль в горлі, закладеність носа. Інколи можуть спостерігатися порушення у центральній нервовій системі. Але слід знати, що не всі симптоми можуть свідчити по хворобу Епштейна-Барр. Щоб діагностувати захворювання, слід отримати консультацію лікаря та здати аналізи.
Діагностика
Діагностика синдрому Епштейна-Барр включає в себе різні етапи і методи обстеження, що є однаковими як для дорослих, так і для дітей. Діагностику та лікування призначає лікар.
Попередній діагноз можна поставити шляхом збору скарг пацієнта та огляду, а також після здачі загального аналізу крові, що дозволяє побачити непрямі ознаки вірусної активності:
- збільшення лімфоцитів та моноцитів – лімфомоноцитоз;
- збільшення моноцитів при знижених лімфоцитах та зниження еритроцитів та гемоглобіну – моноцитоз при лімфопенії;
- атипові мононуклеари у крові.
Біохімічний аналіз крові може виявити підвищення рівнів печінкових ферментів, таких як АлАТ, АсАТ, ЛДГ, білірубіну.
Для верифікації наявності вірусу Епштейн-Барра використовують серологічні методи, такі як ІФА (імуноферментний аналіз), який визначає кількість та клас імуноглобулінів або антитіла до Епштейн-Барра:
- Про ранню стадію захворювання або первинне ураження свідчать антитіла до раннього антигену (імуноглобуліни класу М – IgM).
- Про давню інфекцію або хронічний характер захворювання свідчать антитіла до капсидного та ядерного антигену (імуноглобуліни класу G – IgG).
Також використовується метод ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція), який дозволяє визначити ДНК вірусу.
Компанія “Біокор Текнолоджі” розробила набір діагностичний «Biocore® EBV» для виявлення ДНК вірусу Епштейна-Барр, робота якого ґрунтується на TaqMan-технології методу ПЛР-РВ. Ознайомитися з набором і замовити можна за посиланням.
Додатково може призначатися УЗД черевної порожнини для оцінки ступеня ураження печінки та селезінки або імунологічні дослідження при важких формах хвороби.
Лікування вірусу Епштейна-Барр
Основним підходом до лікування осіб з інфекційним мононуклеозом (ІМ) є симптоматична терапія. Ось деякі рекомендації щодо лікування:
- Зниження температури за допомогою нестероїдних протизапальних препаратів (за призначенням лікаря).
- Зняття запалення в горлі спеціальними препаратами для полоскання та лікування кашлю (за призначенням лікаря).
- Гідратація та харчування для підтримки імунної системи під час захворювання.
- Відпочинок та обмежена фізична активність для відновлення.
Важливо пам’ятати, що лікування спрямоване на полегшення симптомів, оскільки сам вірус Епштейна-Барр не має специфічного антивірусного лікування. Якщо симптоми стають більш серйозними або тривають довше, ніж зазвичай, рекомендується звернутися до лікаря для консультації та подальшого уточнення діагнозу.
Профілактика Епштейна-Барр
Якщо говорити про профілактику захворювання, то специфічних способів, що допоможуть уникнути зараження, не існує. Але якщо у вашому оточенні є хворі, навіть зі звичайною на перший погляд застудою, краще захистіть себе за допомогою маски та уникайте побутових контактів і спільного посуду. Також гарною профілактикою розвитку захворювання буде вчасне звернення до лікаря, коли ви відчули перші симптоми.
Читайте також: Цитомегаловірус: симптоми, діагностика, лікування. Тести на цитомегаловірус